Homo Sentiens: де шукати рівновагу

Насолода від розуміння є однією з найчистіших насолод, що доступні людині

Д-р Сарвепаллі Радхакрішнан

---

У своїх постах я зосереджую увагу читача переважно на головних причинах дисбалансу тіла – емоціях – та доступних шляхах балансування дош за допомогою смаків. Але, як коротко зазначає Матхура Мандала даса у «Фундаментальних основах Аюрведи», «в Аюрведі процесс зародження, зростання й розвитку людського тіла розглядається з позиції теорії про п’ять першоелементів, а саме: взаємодії між собою харчових субстанцій, Тридоша, трьох Махагун матеріальної природи, семи тканин і нечистот». Безумовно, у межах постів і новинного формату інформаційного ресурсу брати на себе повноцінне висвітлення важливих тем Аюрведи зухвало та не має сенсу, тому в цій тематиці я вже можу зводити закінчення з початком, тож у наступному дописі додам лише про трави як природні джерела балансування, і на цьому завершу огляд цієї невичерпної тематики.

Отже, порівнявши дані таблиць пракріті та вікріті (див. відповідні таблиці: https://site.ua/zoya.dudnyk/34533-homo-sentiens-u-prirodniy-rivnovazi/ та https://site.ua/zoya.dudnyk/35055-homo-sentiens-u-disbalansah/), читач отримав результати, що відповідають поточному стану доша - вікріті. За еталон для оцінювання при цьому бралася природна конституція, а вікріті показала ступінь відхилення від природної. При цьому можуть бути результати, приблизно схожі між пракриті й вікріті за рейтингом доша або помітно різні результати чи дуже різні результати стану/активності доша. Якщо не зважати на неправдиве/хибне оцінювання та різночитання таблиць, це може означати, відповідно, наявне збереження, зсув та втрату балансу доша в організмі аж до тимчасової заміни провідного доша. В усіх випадках виникає питання, як підтримувати чи збалансувати їх за природною конституцією.

Насамперед необхідно знати 11 головних чинників, які виводять з рівноваги, і брати до уваги найчастотніші причини втрати балансу – це злість, гнів та невігластво (3); найвірогідніші умови, що провокують захворювання, – плин часу, харчування, спосіб життя та одержимість (4); регулярні зміни, що виводять з балансу, – вік, період доби, сезон року і клімат (4). У будь-якому випадку, для балансування необхідно дотримуватись головного прийому досягнення рівноваги: зменшувати, заспокоювати збільшені/збуджені доша та емоції.

Для тих, хто отримав приблизно схожі результати за двома таблицями, а фізичний стан організму виявляє відносно здорові ознаки анаболізму й катаболізму, завдання спрощується перевіркою та підтримкою балансу своїх доша різними смаками, а точніше, їхніми якостями. Матхура Мандала даса запропонував для зручності таблицю впливу смаків на стан доша, в якій я продублювала з попереднього поста перелік якостей доша (https://site.ua/zoya.dudnyk/34533-homo-sentiens-u-prirodniy-rivnovazi/). Якості смаків можна знайти тут: https://site.ua/zoya.dudnyk/34217-homo-sentiens-u-vimiri-smakiv/

Якщо, наприклад, встановлено що холодний, сухий і мінливий однодоша Вата занадто сильно й часто реагує на поточні події гарячими, жорсткими й швидкими емоціями люті чи гніву, які притаманні Пітта-дошам, то, за даними цієї таблиці, необхідно зменшити чи тимчасово прибрати з раціону в першу чергу гострий/пекучий смак (дуже гарячий, легкий і сухий), а додати солодкий і солоний (обоє - із солодким віпаком: холодним, важким і вологим). В Інтернеті є чимало інформації, які продукти містять переважно той чи той смак, тому залишається лише дещо в харчовому раціоні інколи міняти. Цей споживацький підхід, власне, не потребує особливих знань про якості смаків. Але! У попередніх постах я натякала на досить поширене слабке відчуття й осмислення смакових якостей, яке зводиться до оцінки «подобається – не подобається», і помилкових характеристик у визначенні самого смаку. Відомо й те, що серед природних немає продуктів лише з одним смаком. Мистецтво Матері-природи тим і приваблює, що ми насолоджуємось приємним сполученням смаків у її витворах і відчуваємо відразу, огиду до неприємного сполучення смаків. Однак сполучуваність ускладнює гносеологію свідомого виокремлення різних смаків у продукті. Вихід на екзистенціальному рівні надає наш інстинкт самозбереження: непомітно і постійно він виконує так званий екологічний вибір між так і ні на користь життя. Саме такий вибір поціновувачі доречних смаків і супутніх почуттів усвідомлюють як інтуїтивний.

У процесі повсякденного вибору страв існує ще одна проблема зі смаковими пріоритетами, коли нездорові звички і хронічний чи гострий стан захворювання диктують спотворені смакові потреби, хибні смакові відчуття і навіть повну втрату відчуття смаків, як буває при важкому грипі. Також маємо значний цивілізаційний внесок у «культуру» споживання алопатичних засобів, чий неприйнятний смак ховають під солодкою оболонкою таблеток чи желатиновою капсулою. У такий спосіб під час прийому ліків з ланцюжка травлення виводиться головний смаковий орган чуття – язик – та головна умова початку травлення - оброблення невідомої їжі слиною і рефлекторна активація відповідних реакцій у шлунку. А конкретніше, це має забезпечувати передачу через рецептори язика імпульсів до мозку про якість і смак, щоб у відповідь викликати належну відповідь шлунка та інших травних органів. Оболонки збивають цей процес не лише вкороченням рефлекторного ланцюжка, а й сюрпризами у непідготовленому шлунку. Крім того, є індивідуальні перешкоди для адекватного відчуття смаків – це сухість у роті й на язику, запалення ротової порожнини і носоглотки, наліт на язику, інфекції тощо. А ще соціально-психологічні причини формують погані харчові звички й упередження.

Отже, слабке і спотворене відчуття смакових якостей та хвороблива «потреба» у деяких смаках – це серйозні перешкоди, які роблять Homo Sentiens – людину чутливу – вразливою до багатьох динамічних чинників і викликів буття. Вони можуть посилити подібні вади в інших органах чуття та спонукати «голодний» до екологічно справного відчуття розум на створення ілюзій і хибних інтерпретацій щодо знань, подій, фактів, стосунків, поведінки, що паралельно породжує емоції – основну причину, яка виводить людину з рівноваги на всіх рівнях її існування. Зауважу, що йдеться не про спонтанні почуття, а про емоції як умовно-рефлекторні реакції, для яких емоційно залежна людина активно вишукує приводи (тригери), а потім знаходить своїм емоційним сплескам «аргументоване і справедливе» пояснення. Багато хто потерпає від такого собі запального зчеплення у мозочковій мигдалині хибних інтерпретацій розуму з неусвідомлюваними переживаннями. Якби ми не полюбляли займатися домислюванням і краще розуміли призначення сигналів від органів чуття, то з насолодою плекали би вишукану екологію відчуття й почуття. Сам організм підказує нам цей шлях.

Приміром, Роберт Свобода, автор книги «Пракріті», нагадує нам на прикладі зі смаком апельсина, як можуть змінюватися відчуття смаків за невеличкий проміжок часу від того самого фрукта. Спробуйте й ви з’їсти дольку апельсина, а потім взяти щось солодке. Після цього знову з’їсти наступну дольку з того ж апельсина. Досвід кожного підкаже йому, який смак буде переважати в останньому випадку. Автор пояснює: коли солодкий смак потрапив до рота, він тимчасово задовольнив потребу в солодкому. Тож з другою долькою сам організм через збереження сильнішого відчуття інших смаків покаже, щó у другій порції він відчуватиме виразніше і сприйматиме приємніше, кислий чи трохи гіркуватий.

Хто бажає ефективніше регулювати себе – свій стан і свій організм у мінливих умовах життя, – той може навчитися зіставляти якості смаків з якостями причин, умов і змін, що викликали дисбаланс. Звичайно ж насамперед треба тримати на увазі, з якими проявами емоцій пов’язані смаки (див. попереднє посилання на пост).

Власне та емоція, що домінує, вказує, вплив якого смаку варто прибрати в першу чергу. Якщо це почуття жертви, якщо людина ображена на весь світ, то прибирати треба солодкий смак і водночас подумати, як відучити себе від шкідливої емоції, щоб не збурити дошу занадто, зі схожими окремими якостями. Тому що емоційно-травматичний випадок провокує спочатку проблему з нервовою системою, а потім - з органами відповідального доша. Просто от викинути з голови й пам’яті ситуацію, яка викликала такий стан, не вдасться, навіть якщо на якийсь час про неї забути.

І тут уже виразно постає питання особистої відповідальності за власний емоційний стан, за його наслідки для здоров’я. Можливо, комусь допоможе етичний ценз стосунків, про який в серцях було забуто. Не менш важливо чесно оцінити власну поведінку. Можна перевірити проблему з емоціями з погляду інформаційної культури, чи було для емоцій і образ достатньо інформації та підстав. Варто також поставити себе на місце іншої людини. У той чи в інший спосіб проблему корисно переосмислити і заспокоїтись так, щоб згадка про неї не викликала поганий настрій. На противагу розхитаним емоціям, займатися якостями смаків задля врівноваження й підтримки доша в природному балансі приємно й корисно, як спостерігати й насолоджуватися природними циклами. Приємно, наприклад, коли дізнаєшся, що основний пракріті-доша викликає приязнь до тих сезонів та стихій і станів природи, від яких доша не відчуває негативних впливів, а тебе з дитинства приваблювали саме вони. Приємні відкриття підштовхують до самоспостереження і переоцінки хибних переживань.

Пояснювальний, оздоровчий та омолоджувальний потенціал аюрведичних знань все більше зацікавлює лікарів офіційної медицини, які не втратили любові до людей і до власного здоров’я та шукають прості, природні й ефективні засоби для допомоги своїм пацієнтам. Але й вони наголошують на першочерговому врівноваженні емоційних сплесків і станів свідомості пацієнтів, аби ті почувалися добре. Діпак Чопра, лікар, що отримав західну освіту і вивчився на аюрведичного цілителя, виходячи з накопиченого досвіду, так пише про це у своїй книзі «Ідеальне здоров’я»: «Як лікар, я так само заповнюю історії хвороб і збираю відомості про фізичний стан моїх пацієнтів, покладаючись на об’єктивні аналізи, що допомагають поставити діагноз; однак на додаток я підштовхую моїх пацієнтів до глибокого самоаналізу, аби вони змогли віднайти в собі наймогутніший і найбільш цілющий з усіх засобів – збалансовану свідомість».

Тож краще почати поважати баланс і неповторну природу в собі, поки ще не йдеться про статус пацієнта.